Литература — Терапия (ЗАБОЛЕВАНИЯ ЖЕЛЧНОГО ПУЗЫРЯ И ЖЕЛЧЕВЫВОДЯЩИХ ПУТЕЙ)
В плачевном состоянии находятся леса и заповедники нашей области. Широко распространена беззаконная вырубка лесных ресурсов. Практически не финансируется содержание заповедников, вследствие чего возникает нехватка кадров для их поддержания. В наши дни происходит много экологических преступлений, виновником которых является человек. Экологические преступления являются наиболее актуальной проблемой в наши дни. В нашем городе существует «Общество охраны природы», с ними я имею сотрудничество. Основным источником моей работы является экологическая газета «Луч», которая публикует статьи, посвященные защите природы. Двадцатый век — век научных и промышленных открытий. Но к концу столетия мы можем увидеть, как изменилась картина мира. Вся планета чувствует боль, особенно в больших промышленных городах, которым является Пермь. Посмотрите вокруг себя, подумайте, что вы можете сделать полезного для поддержания красоты природы. Давайте сохраним нашу планету чистой и красивой для нас и наших наследников. Список литературы: 1.
В силу п3ст1186ГК РФ матер-но-правой метод имеет приоритет т.к если межд-ный дог-р РФ содержит матер-но-правовые нормы, полностью регулирующие конкретные отношения, то определение применимого права на основе колизионных норм исключается. Метод матер-но-правового рег-ния считается спциальным методом, он более всего учитывает реалии отношений, он требует более глубокого анализа внутренней мировой ситуации (экономической, социальной, правовой), анализа правоприменительной практики. Мат-но-прав метод имеет 2уровня регулир-ния-междунарнодный и внутригос-ный. Пример коллизионного регулир-я- в ч3ГК РФ напр. Положение юр лица определяется его личнымзаконом. Или положение о признании физ лица безвестно отсутствующим и объявлении физ лица умершим = признание в рф физ лица безвестно отсутствующим и объявление физ лица умершим подчиняются российскому праву. Норма ГК отсылает к национальному законод-ву субъекта или российскому законод-ву, в совокупности с кот-ми будет разрешатся вопрос о праве. Матер-но-правой метод проявился в росс.законод-ве в фз о правовом положении инотранных гр-н в рф, ст17 определяет приглашение на въезд в рф иностр гр-на в целях обучения в образоват-ном учреждении и устанавливает 1)приглашение на его въезд выдается территориальным органом фед-го органа исполнит-ной власти, ведающего вопросами внутренних дел,по ходат-ву данного образоват-го учреждения. 2)приглашение к обучению в образоват-ном учрежд-нии професс-го образ-ния выдается дед-ным органом исполнительной власти, ведабщим вопросами внутренних дел, по ходат-ву фед-го органа исполнительной власти, ведающего вопросами соотв-но обороны, или пограничной службы,или безоп-сти, либо таможенного дела, или правительст-ной связи и информации, либо предотвращения и ликвид-ции последствий ЧС и стих-х бедствий, если эти органы имеют в своей структуре образовательные учреждения профессионального образования соотв-щих типов и видов.
Реферат на тему здоровый образ жизни
Человеку необходимо осознать пагубное влияние алкоголя, сигарет, наркотиков на свой организм. С раннего детства нужно воспитывать в себе негативное отношение к употреблению спиртных напитков, табако-курению, употреблению, как легких, так и тяжелых наркотиков.
Среди молодежи распространен сегодня стереотип о том, что так называемое «курение травки» не несет никакого вреда для здоровья. Часто любит аргументировать свою точку зрения молодежь тем, что курение конопли легализовано во многих экономически развитых странах. Но, тем не менее, важно понимать, что на сегодняшний день учеными-медиками доказано лишь пагубное влияние марихуаны на организм человека.
Реферат: Применение подобия к доказательству теорем и решению задач (Обобщение теоремы Фалеса
2. Докажем обратное утверждение. Пусть точки С1, А1 и В1 взяты на сторонах АВ, ВС и СА так, что выполнено равенство (3). Докажем, что отрезки АА1, ВВ1 и СС1 пересекаются в одной точке. Обозначим буквой О точку пересечения отрезков АА1 и ВВ1 и проведем прямую СО. Она пересекает сторону АВ в некоторой точке, которую обозначим С2. Так как отрезки АА1, ВВ1 и СС1 пересекаются в одной точке, то по доказанному в первом пункте
Мой реферат посвящен применению подобия к доказательству теорем и решению задач, а именно глубоко изучить обобщение теоремы Фалеса, теоремы Чевы и Менелая, которые не изучаются в школьной программе. Теме подобия, которая проходится в восьмом классе, отведено всего лишь 19 часов, что недостаточно для изучения этой темы более углубленно. В тему подобия входят: определение подобных треугольников, признаки подобия, отношение площадей подобных треугольников, средняя линия треугольника, пропорциональные отрезки и т.д.
Теорема Фалеса
Проведем прямую BC. Углы ABC и BCD равны как внутренние накрест лежащие при параллельных прямых AB и CD и секущей BC, а углы ACB и CBD равны как внутренние накрест лежащие при параллельных прямых AC и BD и секущей BC. Тогда по первому признаку равенства треугольников треугольники ABC и DCB равны. Отсюда следует, что AC = BD и AB = CD. ■
- Проведём через точки A и C прямые, параллельные другой стороне угла. Получим два параллелограмма AB2B1A1 и CD2D1C1 . Согласно свойству параллелограмма: AB2 = A1B1 и CD2 = C1D1 .
- Треугольники и равны на основании второго признака равенства треугольников: AB = CD согласно условию теоремы, как соответственные, образовавшиеся при пересечении параллельных BB1 и DD1 прямой BD. Аналогично каждый из углов и оказывается равным углу с вершиной в точке пересечения секущих.
- AB2 = CD2 как соответственные элементы в равных треугольниках.
- A1B1 = AB2 = CD2 = C1D1 ■
Реферат: История физики
При развитии физики происходит смена физическихтеорий, уточняются и совершенствуются законы и понятия физики. При развитиифизики происходит смена и предмета физики и методов физического исследованиямира.
Разумеется, эта схема, как и всякая вообще схема,упрощает дело. В действительности перечисленные виды движения так связаны междусобой, что во многих случаях открытия, сделанные в области одного из видовдвижения, сильно влияют на изучение других видов движения. Поэтому нельзя четковыделить исторические этапы в развитии физики, которые строго соответствовалибы приведённой схеме. Тем не менее эта схема правильно указывает общеенаправление развития физики.
Ферат По Теме Наркотики
Это просчитано на десять ходов вперёд паразитирующей на людях циничной интеллектуалкой мадам Ферат. И натуральный троллинг, развёрнутый ею вокруг уважаемого доктора Марека и фанатичного теоретика доктора Каплана, – для неё это тоже способ реализовать избыточную мозговую активность, не принёсшую счастья, но расширившую потребность в изощрённых удовольствиях. Герц безжалостен к данной героине. Собственные телесные интенции пожилой дамы, видимо, все остались в бурном прошлом. В своём настоящем мадам Ферат зависит от искусственных стимуляторов – курения, алкоголя, а главное – присутствия молодых, сильных тел поблизости.
Видно, что лёгких путей Герц не искал, смело насытив свой фильм разноплановыми образами, сюжетными пластами и визуальными символами. Все они сходятся к одной точке – озвученному патологоанатомом тезису о том, что человеческий мозг в своём развитии обогнал тело .
Наиболее вероятная причина суицида солдата в Коми
Омбудсмен тут же вспомнила случай с солдатом из Коми, который отправился на службу в Ленинградскую область. Там, по его словам, питание было далеко от идеального и родители военнослужащего обратились с просьбой о переводе сына в в/ч №5134. Через несколько минут Ольге Савастьяновой представили этого солдата.
Переходя от разговора о происшедшем к беседе непосредственно о войсковой части, Ферат Салимов привел ряд статистических данных, согласно которым из почти 1000 курсантов только 286 родом из Коми. Из этого числа 119 человек — из неполных семей, 12 сирот, 88 имели привод в полицию, 95 употребляли наркотики, 25 с низкой социальной адаптацией, 83 с неполным средним образование, один человек окончил только 8 классов школы.
Ферат По Теме Наркотики
1. Вступ.
2. Друге десятиліття ХХ ст. для української літератури – найплідніше пора.
3. Відкриття україномовних навчальних закладів.
4. Українська преса і книгодрукування.
5. Вплив жовтневої революції на розвиток літератури.
6. Висновок.
1. Доля української літератури – доля України. Важко знайти у світовій історії аналогію, щоб жива мова, мова великого народу систематично заборонялася й переслідувалася спеціальними державними вердиктами й актами.
Та ще – вперте й цілеспрямоване, впродовж віків, спотворення історії України, викорінення історичної пам’яті народу (щоб «од козацтва, од гетьманства високі могили – більш нічого не осталось” – Т.Шевченко), фальсифікація історії української культури і літератури.
Промовистий факт: жодна з історій української літератури, написаних до 1917 р., не видавалася в «радянський час”, а такі, як «Історія літератури руської” (1882-1894) О.Огоновського, «Історія української літератури” М.Грушевського (тт.1-5, 1923-1927), «Начерк історії української літератури” (1909-1912) Б.Лепкого, «Історія українського письменства” (1912) С.Єфремова та ін. були позначені найнищівнішими ярликами; відомий «Нарис історії українсько-руської літератури. ” І.Франка (1910) чи видана у Львові тритомна «Історія української літератури” (1920-1924) М.Вознака просто замовчувалися.
2. Друге десятиліття ХХ ст. для української літератури – найплідніше пора. В тій порі водночас працювали І.Франко, Леся Українка, М.Коцюбинський, О.Кобилянська, О.Маковей, В.Стефаник, М.Черемшина, Л.Мартович, С.Васильченко, В.Cамійленко, А.Тесленко, М.Вороний, О.Олесь, В.Винниченко, ще живі були І.Нечуй-Левицький та П.Мирний. Подумаймо: ціле суцвіття зірок першої величини, яких історія, коли приходить на те час, називає іменням класиків. А поруч з ними вже торували свої шляхи А.Кримський, М.Яцків, С.Черкасенко, Г.Чупринка, М.Чернявський, Б.Лепкий, Н.Романович-Ткаченко, Л.Старицькі-Черняхівська; розпочали свою творчість М.Рильський, П.Тичина, М.Семенко. Поважні здобутки мало наукове літературознавство – насамперед завдяки працям М.Драгоманова, І.Франка, С.Єфремова, М.Грушевського, М.Возняка, В.Щурата. Розвивалася літературна й мистецька критика (В.Горленко, М.Вороний, М.Євшан та ін.).
Одне за одним з’являлися літературні видання. Незміцніла ще українська преса великого значення надавала літературно-художнім публікаціям.
Відбувався активний процес формування української національної інтелігенції – і мистецької, і наукової.
3. Наведемо деякі факти, що засвідчують небувале доти піднесення українського культурного життя в 1917-1919 рр., навіть за умов жорстокої громадянської війни та інтервенцій.
Уже в березні 1917 р. в Києві відкрито Українську гімназію ім. Т.Шевченка та 2-гу Кирило Мефодіївську гімназію. У березні – квітні з’явилися щоденні газети «Нова Рада” (за ред. А.Ніковського), «Робітнича газета” (за ред. В.Винниченка), «Народна воля”, далі дістала назву «Боротьба” (за ред.М.Шрага) та ін. Створено Українську педагогічну академію, відкрито Український народний університет у Києві (17 вересня 1918 р. перетворений на Київський державний український університет), Історико-філологічний факультет у Полтаві; влітку 1918 р. був заснований, а 22 жовтня офіційно відкритий Український університет у Кам’янці-Подільському. Генеральний секретаріат освіти, яким керував І.Тешенко, вживав енергійних заходів для переведення шкіл на українську мову навчання; в різних містах України було створено понад 80 український гімназій.
За гетьманату 14 листопада 1918 р. засновано Українську Академію наук у Києві, як очолив В.Вернадський; серед її фундаторів були М.Василенко, С.Єфремов, А.Кримський, В.Науменко – видатні діячі української науки. Ще раніше, 2 серпня, були створені Національна бібліотека української держави, а 5 листопада – Українська державна академія мистецтва; Державна археологічна комісія, Державний архів. Власне, заходи до закладання цих інституцій були зроблені ще за часів Центральної Ради, зокрема, багато зусиль доклало Головне Управління в Справі Мистецтв і Національної Культури.
Особливо разючим були успіхи української преси та книгодрукування. Протягом 1917 р. виникло 78 видавництв; у 1918 – їх налічувалося вже 104; приватні, кооперативні, при «Просвітах” та громадський організаціях. Серед них: «Час”, «Вік”, «Дзвін”, «Криниця”, «Вернигора”, «Сяйво”, «Друкар”, «Союз” (Харків), «Сіяч” (Черкаси), «Промінь” (Сміла). «Рух” (м.Вовча), «Народний стяг” (Одеса), «Селянська самоосвіта” (Одеса). Характерно, що видавничі осередки виникали по всій Україні (1918 р. їх було в Києві 40, Катеринославі – 6, Одесі – 5 і т.д.); діяло навіть українське видавництво при Кубанському центрі в Катеринодарі. 1918 р. створено «Український видавничий кооперативний союз” (Книгоспілка), «Дніпросоюз”, «Українську школу”. Одним із найпродуктивніших було видавництво «Дністер” у Кам’янці-Подільському; (це місто на Поділлі стало значним видавничим центром, оскільки в 1919-1920 рр. там було розташовано урядові установи УНР). Динаміка випуску українських книжок за назвами досить промовиста: 1917 рік – 474; 1918 – 1084; 1919 – 665. Хоча того ж 1919 р. створюється Державне Видавництво України в Харкові.
Прикметною особливістю цих років стала активізація української преси: газети видавалися не тільки в губернських центрах, а й у повітових осередках. Новим для України явищем був вихід (переважно на Поділлі) офіційних урядових видань: «Вісті з Української Центральної Ради”, потім «Вісник Генерального Секретаріату Української Народної Республіки”, вісники міністерств тощо, а також педагогічних, школярських, дитячих, студентських часописів. З культурологічних і літературно-мистецький видань слід відзначити квартальник історії, літератури, культури і мистецтва «Наше минуле” (Київ, 1918-1919 рр.) за редакцією В.Королева-Старого, пізніше М.Зерова; «Літературно-критичний альманах” (1918), в якому брали участь переважно символісти П.Савченко, Я.Савченко, Д.Загул, О.Слісаренко; «Шлях” (1917-1918) за редакцією М.Шаповала й О.Мицюка.
Всього в Україні 1917 р. діяло 106 друкованих видань, 1918 – 212.
Всі названі вище факти і явища українського національного відродження припадають переважно на період УНР та гетьманської держави. Цю обставину за радянської доби замовчували. Натомість в емігрантській науковій літературі інколи всі здобутки в культурі періоду «визвольних змагань” (1917-1920 рр.) постають як заслуга уряду УНР чи сил, на неї зорієнтованих, — тоді як, починаючи з 1919 р., дещо робили і радянська влада та революційні кола прорадянської орієнтації. Об’єктивнішою була б така оцінка: головним рушієм національно-культурної творчості, головною силою у створенні інфраструктури національної культури виступала сама українська громадськість, яка шукала й за всіх обставин використовувала можливості для втілення своїх задумів. Інша річ, що ступінь порозуміння і співробітництва різних груп цієї громадськості з різними режимами в Україні був неоднаковий. Для більшості з них влада УНР була своєю, а більшовицька радянська влада – чужою. Тим паче, що більшовики в перше (лютий-березень 1918 р.) і друге (лютий – серпень 1919 р.) свої завоювання Києва і, отже, в часі відносного утвердження себе в Україні виявили нерозуміння національних почуттів і потреб українського народу і навіть вороже ставлення до них.
Хибна національна політика більшовиків – одна з причин їхньої поразки в Україні в 1918 і 1919 рр. Про це йшлося на VIII, Х і ХІІ з’їздах РКП(б), в листопадовій (1919) резолюції ЦК РКП(б).
Все це трагічний чином позначилося на становищі української літератури та особистих долях письменників, зокрема й тих, хто пов’язав своє життя з революцією: адже й сам цей катаклізм виявився багатоликим і обернувся трагічними несподіванками навіть для її учасників.
Жовтневий переворот 1917 р. в Петрограді, який тоді ще не був канонізований під назвою Великої Жовтневої соціалістичної революції, а потім збройне силуване встановлення радянської влади в Україні за вирішальної участі Червоної Армії розкололи українське суспільство, й насамперед національну інтелігенцію. Для України це було болючіше, ніж для російського суспільства, — оскільки головна суперечність між демократією і диктатурою ускладнювалася суперечністю між органічним розвитком українського суспільства в національних межах і нав’язуваною йому функціональною роллю у «світовій пролетарській революції”; а почасти цей розкол усвідомлювався і як вибір між соціальним та національним пріоритетами революційного руху. Конфлікт радянської Росії з Українською Народною Республікою і поразка УНР у цій братовбивчій війні були сприйняті як узурпація демократичних завоювань національно-визвольного руху і як крах українського національного відродження. Трагічний настрій поглиблювався кривавим характером громадянської війни. Революція, що уявлялася інтелігентами гуманістами святом справедливості, краси й братолюбства, весною відродження, обернулася оргією ненависті й руйнації, сіяла смерть і жах, перед якими не здригалися тільки найфанатичніші з її речників.
Не прийнявши більшовицької влади, значна частина старої демократичної української інтелігенції опинилася в політичній еміграції за кордоном. Це О.Олесь, М.Вороний, М.Садовський, В.Cамійленко, В.Щербаківський, Ф.Щербина, С.Русова, П.Ковтун, С.Черкасенко та багато інших визначних діячів науки, культури, літератури, не називаючи вже тих, хто більшою чи меншою мірою був пов’язаний з Центральною Радою, як-от: М.Грушевський, В.Винниченко, М.Словінський, Д.Чижевський, П.Чижевський, В.Зінківський, Є.Чикаленко, Микита й Микола Шаповали, О.Шульгин, Д.Антонович, П.Холодний-батько і П.Холодний-син та ін. Вагомість цих втрат визнавали тоді й офіційні чинники. Так, у доповіді «Сьогочасна українська література” в Комуністичному університеті ім. Артема в Москві В.Коряк не без суму констатував: «Виїхав провідник української лірики – Олесь, батько українського модернізму – Микола Вороний, виїхав соціал-демократичний поет та драмороб Черкасенко, виїхали Шаповал, Богацький і нарешті – виїхав найкращий письменник-марксист – Володимир Винниченко”.
Якщо не врахувати, що в роки громадянської війни трагічно загинули від рук різномасних бандитів І.Тешенко (1918), О.Єфименко (1918), О.Мурашко (1919), Л.Симиренко (1920), М.Леонтович (1921), Г.Чупринка (1921); померли І.Нечуй-Левицький (1918), В.Науменко (1919), Ф.Вовк (1918), Г.Нарбут (1920), М.Сумцов (1922), — то можна уявити масштаби втрат української культури. Не кажучи вже про те, що ще раніше, якраз напередодні великого історично зламу в долі народу, не стало Лесі Українки (1913), М.Коцюбинського (1913), І.Франка (1916).
А проте, попри всі втрати, українська культура й література вийшли з цієї тяжкої кризи сповненими нових сил і надій. На це склалися різні потужні чинники, і насамперед та велика творча енергія народу, яку пробудила доба національно-визвольного руху і революції, породжуючи нові й нові таланти й починання та певною мірою навіть компенсуючи частину завданих ран. Серед цих чинників був і поворот у національній політиці більшовиків, здійснюваний у 1919-1920 рр. та наступних і зумовлений рішучим спротивом в Україні окупаційній політиці, необхідністю рахуватися з реальністю.
Важливим чинником було й те, що можна кваліфікувати як виникнення альтернативних форм українського культурного й літературного життя на еміграції. Через колоніальне становище України її інтелектуальні та мистецькі сили завжди розтікалися поза її межами; на чужині – в Петербурзі, Москві, Варшаві, Відні, Будапешті, Празі, Берліні, Парижі – в різні часи виникали вогнища української культурної діяльності. Тепер же на Захід рушила маса політичних емігрантів. Певна річ, це послаблювало культурний потенціал Радянської України, позбавляло його багатьох цінностей, але ті скарби входили в історичні масштаби української культури як цілісності, колись мали стати надбанням усього суспільства. Крім того, принаймні стосовно 20-х років не варто говорити про цілковиту ізольованість двох відламів української культури, «материкової” та «еміграційної”.
Нині ми можемо ширше побачити весь спектр ідейно-естетичних тенденцій, письменницьких позицій та доль, типів творчих особистостей, політичних і мистецьких платформ, з якими українська література входила в пожовтневу добу.
У цьому спектрі яскраво вирізнялася і та частина старої демократичної інтелігенції, що не влилася в еміграцію, а обрала позицію формальної лояльності щодо радянської влади, хоч і з неоднаковою – для кожного – мірою внутрішнього її прийняття. Виразником більшовицьких ідей вона бути не могла, однак, не ігноруючи реальності, прагнула на грунті нових історичних обставин служити справі української культури, використовувати найменшу можливість для органічної праці на користь свого народу. Саме така творча активність і не дозволяє назвати їх (С.Васильченка, Г.Хоткевича, С.Єфремова, М.Чернявського, М.Могилянського та ін.) «внутрішньою еміграцією”, хоча й інший модний у 20-ті роки, сприятливіший термін «попутники” навряд чи їм пасував би. Цим літераторам (хоч і не лише їм) притаманна не тільки певна політична розважливість і моральна незалежність, а й глибока стурбованість долею нації та національної культури за умов соціальної революції та радянізації, пов’язана з фактичним запереченням самовизначення українського народу.
Чимало схожого було і в ситуації молодшого покоління національної демократичної інтелігенції. Не солідаризуючись із більшовицькою владою ідеологічно або морально, багато хто мусив, однак, прийняти її як доконаний історичний факт. Зберігаючи певну внутрішню незалежність, вони, проте, з усією самовідданістю працювали на ниві української літератури, скільки можна було обстоюючи її гідність та збагачуючи важливими естетичними ініціативами (тут і «неокласики”, які орієнтувалися на засвоєння античної і європейської культур, на високі естетичні критерії та пошук «вічної краси і правди” – М.Зеров, М.Рильський, П.Пилипович, М.Драй-Хмара, О.Бургардт; тут і близький до них В.Свідзинський; тут і В.Підмогильний, М.Івченко, Є.Плужник, Б.Антонечко-Давидович та ін.).
Серед молодшого покоління національно-демократичної інтелігенції було й чимало тих, хто, шукаючи активної громадянської позиції, з більшим або меншим драматизмом проходив дистанцію «радянізації”, щоб через деякий час інтегруватися в нову історичну реальність, не зраджуючи, проте, ідеалу творення повноцінної національної літератури (П.Тичина, М.Семенко, М.Йогансен, Д.Фальківський, М.Терещенко, В.Поліщук, О.Вишня, Ю.Смолич, М.Бажан, О.Довженко, Ю.Яновський та ін.).
Помітна, а часом і провідна роль у літературному житті, надто в його організації, належала старій революційній інтелігенції радикального, боротьбистського або більшовицького ґатунку, яка взяла активну участь у революції та громадянській війні, у встановленні радянської влади і цілком ототожнила себе з нею, з соціалізмом (В.Еллан-Блакитний, В.Коряк, І.Кулик, М.Ірчан, С.Пилипенко, П.Капельгородський; окремо в цьому ряду стоять рано загиблі В.Чумак, Г.Михайличенко, А.Заливчий).
А на підході було або й уже включалася в літературну діяльність молода робітничо-селянська інтелігенція, яка брала участь у громадянській війні чи прилучалася до перших заходів радянської влади (М.Хвильовий, Г.Епік, В.Минко, І.Микитенко, І.Ле, Г.Косинка, І.Кириленко, А.Головко, П.Панч та ін.).
У ті роки бурхливих змін відбувала швидка політична й світоглядна революція не лише молодих з неоформленим ще світоглядом (В.Сосюра, який починав свій шлях вояком армії УНР; М.Куліш, що співчував есерам), а й активних партійних діячів (К.Буревій, в роки революції лівоесерівський функціонер).
Значні літературні сили сформувалися в Західній Україні. Там творилися цінності, які виходили далеко за межі регіонального культурного життя. Не кажучи вже про триваючий вплив Франкової спадщини, першорядне значення для всієї української літератури мала активна творчість О.Кобилянської і В.Стефаника. Своє місце на літературній арені посідали Б.Лепкий, В.Пачовський, П.Карманськи й та інші «молодомузівці”. У складному спектрі західноукраїнського літературного життя з його гострою ідеологічною боротьбою за умов відносної політичної свободи й культурного плюралізму невдовзі окреслилися дві полярні орієнтації – на Радянську Україну (А.Крушельницькій, І.Крушельницькій, В.Бобринський, М.Ірчан, який підтримував зв’язки з Галичиною; згодом прийшли молодші – П.Козланюк, С.Тудор, Я.Галан) і на традиції національно-визвольної боротьби, січового стрілецтва, УНР і ЗУНР (Р.Купчинський, О.Бабій). Активним було й католицьке письменство. Поза межами України поряд із старшими, відомими письменниками-емігрантами в літературне життя входили молоді, переважно недавні учасники визвольних змагань, оборонці УНР, Є.Маланюк, Ю.Дараган.
Звичайно, будь-яка «класифікація” літературних сил, що виявили себе під час революції та в перші роки по ній, може бути лише досить умовною і орієнтовною. Йдеться натомість про те, щоб побачити складність і суперечливість процесу, різнорідність його компонентів і різноспрямованість тенденцій, що дістали бурхливий розвиток у найближче десятиліття. Йдучи часом на розрив, а то й на взаємознищення, ці сили й тенденції, одначе, творили об’єктивно єдине (навіть коли суб’єктивно воно не було знане й усвідомлене) духовне поле життя і діяльності українців, українського народу в його сукупності.
Певний історичний парадокс у тому, що доба революції і громадянської війни та перших повоєнних літ – доба кривавих трагедій, пароксизмів нищення, господарської руїни, матеріального і, здавалося б, духовного зубожіння – була і добою бурхливого, часом яскравого літературно-мистецького вияву. Пояснити цей парадокс можна, принаймні, трьома взаємопов’язаними причинами. Перша: піднесення національних сил на початку століття нагромадило великий творчий потенціал, мистецький розвиток набув енергії, що шукала виявлення і за нових обставин, кожна з ліній розвитку прагнула свого органічного вивершення. Друга: сама революційна доба мала й свій ентузіастично-оптимістичний аспект, вносила розмах у мистецьке думання, провокувала масштабні експерименти і – виступаючи багато в чому суперечливо, туманно-багатообіцяючою, з привабливими гаслами соціального й національного визволення – надавала певну свободу, розкутість естетичної уяви, простір для найрізноманітніших надій та ініціатив. Третя: пробудження соціальної активності мас, з одного боку, індукувало активність мистецтва, з другого – долучало до мистецької творчості нові сили (згадаймо Тичинине: «Хлюпни нам, море, свіжі лави. ”).
Отже, літературне й мистецьке життя цих років відзначається спонтанністю, строкатістю і часом галасливою змагальністю різних груп, багато з яких гадали, що настав саме їхній зоряних час. Спочатку нова доба посилала найрізноманітніші імпульси найрізноманітнішим тенденціям, хоча дуже швидко її орієнтації почали звужуватися завдяки стабілізації більшовицького режиму.
История политузника: Ферат Сайфуллаев
«Он (Ферат) просит привезти младшую дочку. Ей был годик, когда его арестовали, она только училась ходить. Старших детей он видел: как они росли, первые шаги, первые зубки, видел их характер, их игры, а младшую дочь он практически не видел и поэтому просит, чтоб я взяла именно младшую Адиле на свидание. Но я не знаю, как она отреагирует, увидев это все», – говорит супруга Ферата – Эльзара.
Ферат родился в Ташкенте в 1983 году. Его семья переехала в Крым и поселилась в поселке Орлиное под Севастополем, когда Ферат был во втором классе. В школьные годы он интересовался историей Крыма и увлекался танцами – мечтал стать профессиональным танцором и хореографом, но по религиозным убеждениям оставил эти занятия.
Ънынынъ «Ферат» икяесинде буюк ве яш несиль арасындаки мунасебетлер
—осознание значимости чтения и изучения литературы для своего дальнейшего развития; формирование потребности в систематическом чтении как средстве познания мира и себя в этом мире, как в способе своего эстетического и интеллектуального удовлетворения;
—восприятие литературы как одной из основных культурных ценностей народа (отражающей его менталитет, историю, мировосприятие) и человечества (содержащей смыслы, важные для человечества в целом);
— развитие способности понимать литературные художественные произведения, воплощающие разные этнокультурные традиции.
-умение соотносить свои действия с планируемыми результатами, осуществлять контроль своей деятельности в процессе достижения результата, определять способы действий в рамках предложенных условий и требований, корректировать свои действия в соответствии с изменяющейся ситуацией.
История физика
Сегодня в мире насчитывается сотни миллионов тепловых двигателей. Например, двигатели внутреннего сгорания устанавливают на автомобили, корабли, тракторы, моторные лодки и т. д. Наблюдение, что изменения температуры тел постоянно сопровождаются изменениями их объемов, относятся уже к отдаленной древности, тем не менее, определение абсолютной величины отношения этих изменений принадлежит только новейшему времени. До изобретения термометров о подобных определениях, разумеется, нельзя было и думать, но зато с развитием термометрии точное исследование этой связи становилось совершенно необходимым. Сверх того, в конце прошлого XVIII и в начале нынешнего XIX века накопилось множество различных явлений, побуждавших заняться тщательными измерениями расширения тел от теплоты; таковы были: необходимость поправок барометрических показаний при определении высот, определение астрономической рефракции, вопрос об упругости газов и паров, постепенно возраставшее применение металлов для научных приборов и технических целей и т. д.
В других разделах Ф. в 18 в. происходит дальнейшее накопление опытных данных, формулируются простейшие законы. Французский физик Ш. Дюфе открывает существование двух родов электричества. В. Франклин формулирует закон сохранения заряда. В середине 18 в. был создан первый электрич. конденсатор (лейденская банка П. Мушенбрука в Голландии), давший возможность накапливать большие электрич. заряды, что облегчило исследование закона их взаимодействия. Этот закон, являющийся основой электростатики, был открыт независимо друг от друга Г. Кавендишем и Дж. Пристли (Англия) и Ш. Кулоном (Франция). С помощью крутильных весов Кулон нашёл не только закон взаимодействия неподвижных зарядов, но и аналогичный закон для магнитных полюсов. Таким же прибором Кавендиш измерил гравитационную постоянную. И. Вильке (Германия) открыл электростатич. индукцию. Возникло учение об атмосферном электричестве. В. Франклин в 1752 и годом позднее М. В. Ломоносов и Г. В. Рихман изучали грозовые разряды и доказали электрич. природу молнии. В оптике продолжалось совершенствование объектива телескопа (Л. Эйлер, англ. учёный Дж. Дол-лонд). Трудами П. Бугера (Франция) и И. Ламберта (Германия) начала создаваться фотометрия. Англ. учёные В. Гершель и У. Волластон открыли инфракрасные лучи, а нем. учёный И. Риттер — ультрафиолетовые. Большое внимание стали уделять явлениям люминесценции. Стали разрабатываться методы термометрии, устанавливаться термо-метрич. шкалы. Развитие химии и металлургии стимулировало разработку учения о теплоте. Дж. Блэк (Англия) установил различие между температурой и количеством тепла, открыв скрытую теплоту плавления льда. Было сформулировано понятие теплоёмкости, измерены теплоёмкости различных веществ, основана калориметрия. Ломоносов предсказал существование абсолютного нуля. Были начаты исследования теплопроводности и теплового излучения, изучение теплового расширения тел. В этот же период была создана и начала совершенствоваться паровая машина.
Реферат: Качество медицинской помощи
Иногда вместо термина “адекватность” используют термин “результативность”, хотя понятие “адекватность” существенно шире. По мнению многих авторов, оно включает и характеристики доступности помощи, которая понимается как возможность получения потребителем необходимой ему помощи в нужное время, в удобном для него месте, в достаточном объеме и в умеренных и приемлемых затратах. Результативность же оценивает только конечный итог.
— необоснованное (без достаточных показаний или при наличии противопоказаний), проведение диагностических, лечебных мероприятий, приведшее к диагностической ошибке, выбору ошибочной тактике лечения, ухудшение состояния пациента, осложнению течения заболевания или удлинению сроков лечения.
Учебно-методический комплекс Ответственный редактор: для студентов, обучающихся по специальности Куттубаев А
Изучение нормативно-
Изучение нормативно-
Нотариальные действия, на-
Один ре-
Нотариальные палаты субъек-
Один ре-
правовой базы по теме,
правовой базы по теме,
правленные на придание ис-
ферат, со-
тов РФ
ферат, со-
10.
4
конспектирование лите-
3.
28
конспектирование лите-
полнительной силы долговым
беседова-
Федеральная нотариальная па-
беседова-
ратуры, ответы на вопро-
ратуры, ответы на вопро-
платежным документам
ние
лата
ние
сы
сы
Изучение нормативно-
Изучение нормативно-
Один ре-
Компетенция лиц, уполномо-
Один ре-
правовой базы по теме,
правовой базы по теме,
Охранительные нотариальные
ферат, со-
ченных совершать нотариаль-
ферат, со-
11.
4
конспектирование лите-
4.
28
конспектирование лите-
действия
беседова-
ные действия
беседова-
ратуры, ответы на вопро-
ратуры, ответы на вопро-
ние
Их права и обязанности
ние
сы
сы
Изучение нормативно-
Изучение нормативно-
Один ре-
Один ре-
Особенности некоторых сделок
правовой базы по теме,
правовой базы по теме,
ферат, со-
Основные правила совершения
ферат, со-
12. удостоверяемых в нотариаль-
4
конспектирование лите-
5.
26
конспектирование лите-
беседова-
нотариальных действий
беседова-
ном порядке
ратуры, ответы на вопро-
ратуры, ответы на вопро-
ние
ние
сы
сы
Изучение нормативно-
Изучение нормативно-
Один ре-
Нотариальное делопроизводст-
Один ре-
Применение нотариусом норм
правовой базы по теме,
правовой базы по теме,
ферат, со-
во
ферат, со-
13. иностранного права и между-
4
конспектирование лите-
6.
28
конспектирование лите-
беседова-
Формы нотариальных докумен-
беседова-
народных договоров
ратуры, ответы на вопро-
ратуры, ответы на вопро-
ние
тов
ние
сы
сы
Изучение нормативно-
Изучение нормативно-
Один ре-
Один ре-
правовой базы по теме,
Понятие нотариальных дейст-
правовой базы по теме,
Контроль за нотариальной дея-
ферат, со-
ферат, со-
14.
4
конспектирование лите-
7.
вий и компенсация по их на-
20
конспектирование лите-
тельностью
беседова-
беседова-
ратуры, ответы на вопро-
правленности
ратуры, ответы на вопро-
ние
ние
сы
сы
Изучение нормативно-
Изучение нормативно-
Один ре-
правовой базы по теме,
правовой базы по теме,
ферат, со-
Один ре-
15. Ответственность нотариусов
4
конспектирование лите-
Нотариальные действия по удо-
конспектирование лите-
беседова-
ферат, со-
ратуры, ответы на вопро-
8.
стоверению сделок и бесспор-
26
ратуры, ответы на вопро-
ние
беседова-
сы
ных фактов
сы
ние
ИТОГО
60
9.
28
конспектирование лите-
Нотариальное оформление на-
беседова-
ратуры, ответы на вопро-
Форма
следственных прав
ние
сы
№
Кол-во
подведе-
Тема учебной дисциплины
Содержание работы
п/п
часов
ния ито-
Изучение нормативно-
Нотариальные действия, на-
Один ре-
правовой базы по теме,
гов
правленные на придание ис-
ферат, со-
28
конспектирование лите-
Изучение нормативно-
10.
Один ре-
полнительной силы долговым
беседова-
правовой базы по теме,
ратуры, ответы на вопро-
История становления и разви-
платежным документам
ние
ферат, со-
сы
1.
22
конспектирование лите-
тия российского нотариата
беседова-
Изучение нормативно-
ратуры, ответы на вопро-
Один ре-
ние
правовой базы по теме,
сы
Охранительные нотариальные
ферат, со-
11.
28
конспектирование лите-
Изучение нормативно-
действия
беседова-
ратуры, ответы на вопро-
правовой базы по теме,
Один ре-
ние
сы
Нотариат в России в начале
конспектирование лите-
ферат, со-
Изучение нормативно-
2.
26
Один ре-
XXI в.
ратуры, ответы на вопро-
беседова-
Особенности некоторых сделок
правовой базы по теме,
ферат, со-
сы
ние
12. удостоверяемых в нотариаль-
24
конспектирование лите-
беседова-
Пиголкин Ю
поражение может иметь место при непосредственном действии наркотика на печень , в случае присоединения вирусного гепати — та , быть алкогольной этиологии и др . [ Серов В . В ., Лапиш К ., 1989; Novick D.M., Enlow R.W. et al., 1985].
Особо выделялся один случай , в котором опийно — эфедро — новая наркомания сочеталась с хронической марганцевой инток — сикацией ( связанной с внутривенным употреблением кустарно приготовленных наркотиков ) и осложнилась септикопиемией . В
Реферат на тему: Экономика России (стр
РФ имеет многомиллиардные контракты на поставку вооружений и продукции двойного назначения с Индией[67][68][69], Венесуэлой[70], Китаем [69][71], Вьетнамом[72][73], Алжиром[69], Кувейтом[74], Грецией[75], Ираном[76], Бразилией[77], Иорданией[78], Сирией, Малайзией, Индонезией, Перу[79].
В 2007 году темпы роста российской экономики (8 %) оказались самыми высокими за последние годы. По итогам этого года Россия вошла в 7-ку крупнейших экономик мира, оставив позади Италию и Францию,[42] а также вошла в группу стран с высоким уровнем человеческого развития[43][44][45].
